28 березня 1944 року... щороку ми згадуємо цю дату - звільнення села Баловне від німецько-фашистських загарбників
З перших днів війни на фронт пішло 325 чоловік. Повернулися – 165. Загинуло – 84, пропало безвісти – 76. Молодими вони пішли на захист своєї вітчизни. Багато з них ще не був одружений, залишив вдома батьків і наречених. А переважна більшість були вже батьками і їх не дочекалися молоді дружини і діти. Яке це було невимовне горе, коли листоноша приносив додому «похоронку» - невеличкий білий папірець, в якому сповіщалося про смерть рідної людини.
Діти ставали сиротами, дружини – солдатськими вдовами, батьки навічно втрачали свої синів, а село – свої односельчан.
Цілими родинами вони йшли на фронт. Загинули три брати Піюренки: Михайло, Павло, Костянтин, а четвертий Василь пройшов всю війну і повернувся живим.
Не повернулися з війни і три брати Кравченки : Василь, Семен та Іван, загинули батько і син Тростянові, Портні. Майже в кожній сім’ї нашого села хтось не повернувся додому.
З нетерпінням чекали наші односельчани визволення з фашистського ярма. Цей час прийшов холодним березневим днем 1944 року.
Визволяли Баловне від німецько-румунських загарбників війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р.Я. Малиновського. 243 Червонопрапорна Нікопольсько-Хиганська стрілецька дивізія, беручи участь в Березнегувато-Снігурівській операції, форсувала Південний Буг в районі села Баловне. Визволення села провела 333 Синельниківська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, що входила до шостої армії. Очолював дивізію двічі Герой Радянського Союзу генерал-майор Половсков. Найважливішу роль у визволенні села відіграв 3-ій батальйон. Три дні з 24 березня по 26 березня точилися бої за село в районі Крута Балка (між селами Баловне і Костянтинівка). На світанку 27 березня Баловне було повністю визволене від фашистських загарбників. | 